Пісня "Ще не вмерла Україна" супроводжувала короткочасні спалахи української державності в буремні роки Другої світової війни. Твір був проголошений державним гімном 15 березня 1939 року Сеймом новоутвореної Карпатської України, а також під час Акту відновлення Української державності 30 червня 1941 року у Львові. "Ще не вмерла Україна" гартувала дух і бойові настрої воїнів УПА в їхній
боротьбі проти фашистських і радянських окупантів.
А тим часом колесо історії невідворотно котилося далі. Наприкінці 80-х років XX століття радянський тоталітарний режим захитався. Набув нової сили національно-визвольний рух. Де-не-де замайоріли синьо-жовті прапори, ожив і гімн. У 1989 році на відновленні могили П. Чубинського
в Борисполі одним із перших його привселюдно заспівав етнографічний хор "Гомін" під керуванням Леопольда Ященка. 9 березня 1990 року біля пам'ятника Тараса Шевченка у Києві виконали "Ще не вмерла Україна" нащадки запорозьких козаків — Кубанський народний хор під диригуванням В. Захарченка, що гастролював в Україні і за своє високе мистецтво був удостоєний Державної премії України
ім. Т. Г. Шевченка.
В оркестровому варіанті він прозвучав на святкових вечорах у Дрогобичі, Львові. Українське радіо здійснило фондовий запис пісні "Ще не вмерла Україна" з хором студентів Київської консерваторії ім. П. Чайковського під керуванням народного артиста України, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка Павла Муравського.
Нарешті 1991 року перемогла історична справедливість: Україна знову — і остаточно — здобула свою незалежність. Церемонія затвердження "Акту проголошення незалежності України" 24 серпня 1991 року завершилась у Верховній Раді спонтанним виконанням присутніми в залі національного гімну "Ще не вмерла Україна".
Державне будівництво, природно, супроводжувалось затвердженням національних державних символів. У вересні 1991 року за ініціативою артистів Заслуженого академічного симфонічного оркестру України під керуванням народного артиста України І. Блажкова був здійснений перший запис і трансляція гімну на Українському радіо (в оркестровці В. Воскресенського). Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 15 січня 1992 року створена М. Вербицьким музика до пісні "Ще не вмерла Україна" дістала статус Державного Гімну. Було запропоноване його повсюдне виконання.
Музика гімну почала широко входити в офіційне громадське життя. Однак виявилося, що на практиці існували різні варіанти його виконання, причому надто довільні і не завжди досконалі, навіть з явними помилками мелодичного характеру.
Для виправлення становища й уніфікації звучання Гімну за пропозицією голови Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження Леся Танюка було створено творчу групу (комісію) по підготовці музичної редакції Державного Гімну України, до якої увійшли відомі діячі українського мистецтва А. Авдієвський, О. Білаш, Б. Верещагін, М. Гордійчук, М. Головащенко, В. Кирейко, Л. Коло-дуб, М. Линник, Ф. Погребенник, М. Скорик, Є. Станкович, Я. Якубяк, диригенти — В. Сіренко, А. Кирпань, А. Молотай, О. Морозов, а також народні депутати Л. Скорик, С. Пушик, помічник Президента України Ю. Богуцький, головний консультант Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження О. Кириченко.
Цей організаційно-творчий штаб з питань підготовки музичної редакції очолював М. Линник, який був тоді директором видавництва "Музична Україна". Перед його членами стояло вельми відповідальне завдання — адже йшлося про звучання музичної емблеми Держави!
Після ознайомлення з автографом пісні "Ще не вмерла Україна" М. Вербицького та різними публікаціями твору, а також прослухавши варіанти оркестровок за участю духових оркестрів Міністерства оборони України та Державного духового оркестру України 20 травня 1992 року комісія по підготовці музичної редакції Державного Гімну України вирішила зупинитися на найбільш поширеному варіанті мелодії, зафіксованому в багатьох популярних виданнях, зокрема, у "Шкільному співанку" К. Стеценка, надрукованому в Києві 1918 року. Найбільш довершеною визнали оркестровку для духового оркестру військового диригента О. Морозова.
Створення остаточної музичної редакції Державного Гімну України комісія доручила найавторитетнішим сучасним українським композиторам — народним артистам України, лауреатам Національної премії ім. Т. Шевченка Мирославу Скори-ку (1938) та Євгену Станковичу (1942), які у свій час вже здійснили аранжування пісні "Ще не вмерла Україна" для хору та симфонічного оркестру. Обидва митці мають у своєму доробку численні твори різних
жанрів — опери, балети, симфонічні, вокальні, камерно-інструментальні, що стали здобутком світового музичного мистецтва.
продовження
Сторінки
1.
2.
3.
4.
5.
Інформація взята з науково - популярного видання "Державний Гімн України", популярний історичний нарис. Випущеного на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою "Українська книга"
Автор тексту Марія Петрівна Загайкевич.
Матеріали, публікації та дослідження, використані при
складанні нарису:
-
Павло Чубинський. "Ще не вмерла Україна" / Упорядник та коментарі Федора Погребенника.
— К.: "Обереги", 1991.
-
Погребенник Федір. "Ще нам, браття молодії,
усміхнеться доля". Героїчна і трагічна історія гімну.
Рукопис. — К., 1993.
-
Трембіцький Володимир. Національний гімн "Ще не вмерла Україна..."
та інші українські гімнові пісні. Друге перероблене і доповнене видання. — Львів: НТШ, 2003.
-
Чередниченко Дмитро.
Павло Чубинський. — К.: Видавничий дім "Альтернативи",
2005.
-
Загайкевич Марія. Михайло Вербицький. Сторінки життя і творчості. — Львів: "Місіонер", 1998.
-
Зелінський Олександр. Редакції гімну "Ще не вмерла Україна" в старих рукописах та першоджерелах // Musica Galiciana, т. 6, с. 257-307. - Львів, 2001.
-
Зелінський Олександр. Виникнення та перші кроки життя національного гімну "Ще не вмерла Україна" // Актуальні проблеми
внутрішньої політики. — К., 2004, №4, с 11-27.
Скачать Гимн Украины
(Гимн Украины в mp3 формате находится в архиве rar, размер 1,51 мб.)
